“09” 03    2006                                                               № 188/Н

 

Н А К А З

м. Дніпропетровськ

 

 

Про затвердження “Методичних вказівок

по проведенню атестації робочих місць

за умовами праці в структурних підрозділах

Придніпровської залізниці”

 

          З метою встановлення єдиного порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці в структурних підрозділах залізниці

 

НАКАЗУЮ:        

 

1 Затвердити та ввести в дію з 01.04.2006 “Методичні вказівки по проведенню атестації робочих місць за умовами праці в структурних підрозділах Придніпровської залізниці” (надалі – Методичні вказівки).

2 В. о. директора Дорожнього  видавничого    центру   “Придніпров’я”     Зелінському П. А. в термін до 20.03.2006 організувати тиражування Методичних вказівок у кількості 500 екземплярів.

3      Начальникам служб, дирекцій залізничних перевезень, структурних підрозділів залізниці довести Методичні вказівки до відома причетних працівників та забезпечити їх виконання.

4      Начальникам служб охорони праці Кулику С.Г. та організації праці, заробітної плати і структур управління Єпішко Н. М. забезпечити впровадження Методичних вказівок у структурних підрозділах залізниці.

5      Контроль за виконанням даного наказу покласти на головного інженера залізниці Савченка С.В.

 

 

 

 

Начальник залізниці                                                  М. І. Сергієнко

 

 

 

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ начальника залізниці

09.03.2006 №  188/Н

 

 

 

Методичні вказівки

по проведенню атестації робочих місць за умовами праці

в структурних підрозділах Придніпровської залізниці

 

Методичні вказівки розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 “Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці”, постанови Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 “Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці”, постанови Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 03.10.1986 № 387/22-78 “Про затвердження Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядок застосування галузевих переліків робіт, на яких можуть встановлюватися доплати робітникам за умови праці” та інших нормативних документів.

Атестація робочих місць за умовами праці (надалі – атестація) проводиться в структурних підрозділах залізниці, де технологічний процес, обладнання, що використовується, сировина і матеріали є потенційними джерелами шкідливих, важких  і  небезпечних виробничих факторів, що можуть негативно впливати на стан здоров’я працюючих, а також їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Результати атестації є основою для вирішення питань надання пільг і компенсацій за роботу у несприятливих умовах праці, а також розроблення і реалізації організаційних, технічних, економічних та соціальних заходів колективного договору щодо поліпшення умов трудової діяльності.

1                    Загальні положення

1.1             Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між керівником структурного підрозділу і працівниками у галузі реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

1.2             Правовою основою для проведення атестації є чинні законодавчі й нормативні акти з питань охорони і гігієни праці, списки та переліки, що дають право на пільги і компенсації залежно від умов праці.

1.3             Атестацію проводять тільки за тими показниками, які передбачені „Картою умов праці” (надалі – Карта), наведеною у додатку 1.

1.4             Атестація передбачає:

·        виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх виникнення;

·        санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу на робочому місці;

·        комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці щодо відповідності їх до вимог стандартів, санітарних норм і правил:

·        обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за шкідливими умовами праці;

·        підтвердження права та встановлення пільг і компенсацій працівникам, зайнятим на роботах у несприятливих умовах праці:

·        розроблення комплексу заходів щодо оптимізації рівня гігієни і безпеки, характеру праці та оздоровлення трудящих.

1.5             Періодичність  атестації  встановлюється  колективним   договором структурного підрозділу залізниці, але не менше одного разу на  5 років.  

Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи керівника структурного підрозділу, профспілкового комітету, за приписом працівника служби охорони праці, органів державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника структурного підрозділу залізниці.    

1.6            Санітарно-гігієнічні  дослідження  факторів виробничого середовища і трудового процесу проводять на договірній основі санітарні лабораторії науково-дослідних і спеціалізованих організацій, а також лабораторії територіальних санітарно-епідеміологічних станцій, атестованих органами Держстандарту і Міністерства охорони здоров’я за списками, узгодженими з органами Державної експертизи умов праці.

2                    Організація роботи з атестації

2.1             Атестація проводиться атестаційною комісією структурного підрозділу залізниці, склад і повноваження якої визначається наказом начальника цього підрозділу.

У наказі визначаються:

·        основа і завдання атестації;

·        склад, голова і секретар постійно діючої атестаційної комісії, у разі потреби – склад цехових атестаційних комісій;

·        терміни атестації і графіки проведення підготовчих робіт по цехах;

·        взаємодія з іншими організаціями для проведення необхідних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу.

2.2             Головою комісії, як правило, призначається головний інженер структурного підрозділу залізниці. До складу атестаційних комісій необхідно вводити:

·        головних спеціалістів;

·        працівників відділу кадрів (інспектора);

·        працівників технічного відділу;

·        спеціалістів з організації та нормування праці;

·        спеціалістів з охорони праці;

·        представника профспілкової організації та інших.

2.3             Виходячи із завдань атестації, голова атестаційної комісії розподіляє обов’язки між членами комісії таким чином.

Голова комісії:

·        здійснює організаційне та методичне керівництво роботою з атестації;

·        розробляє графік проведення робіт, визначає відповідальних та встановлює терміни;

·        контролює хід проведення атестації на всіх її етапах.

Працівник відділу кадрів:

·        підготовлює накази про проведення атестації та її результати;

·        надає пропозиції щодо підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення;

·        проводить ознайомлення працівників з результатами атестації;

·        робить витяги з наказу про результати атестації і додає їх до трудових книжок причетних працівників;

·        забезпечує зберігання матеріалів атестації.

Працівник технічного відділу:

·        разом із керівникам цехів складає плани розташування обладнання по кожному цеху з урахуванням його експлікації, визначає межу робочих місць та надає їм відповідний номер;

·        складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;

·        порівнює застосовуваний технологічний процес, склад обладнання, використовувані сировину і матеріали із передбаченими в проектах;

·        складає перелік робочих місць із несприятливими умовами праці.

Спеціаліст з організації та нормування праці:

·        установлює на основі “Довідників кваліфікаційних професій працівників” різних випусків та “Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників” відповідність найменування професій і посад працівників характеру до виконуваних ними робіт; у разі відхилень назва професії (посади) приводиться у відповідність до довідників по фактично виконуваній роботі;

·        організує проведення фотографій робочого часу або визначає іншим способом час зайнятості працівника у несприятливих умовах праці (для заповнення гр. 9 Карти);

·        проводить розрахунок і надає пропозиції щодо встановлення доплат до тарифних ставок (окладів) за умови праці;

·        визначає витрати на встановлення пільг і компенсацій за роботу в шкідливих і важких умовах праці та за особливий характер праці.

 

Спеціаліст з охорони праці:

·        формує потрібну правову і нормативно-довідкову базу з питань атестації та організовує її вивчення членами комісії;

·        визначає обсяг досліджень шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища;

·        готує договори з відповідними організаціями на проведення лабораторних досліджень та інструментальних вимірювань на робочих місцях та організовує ці дослідження;

·        разом зі спеціалістом з організації та нормування праці визначає тривалість додаткових відпусток за шкідливі і важкі умови праці  та за особливий характер праці;

·        складає „Карти умов праці” на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних місць;

·        вносить пропозиції щодо надання працівникам безоплатно молока або інших рівноцінних харчових продуктів;

·        разом із представником профспілки розробляє заходи щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників;

·        забезпечує узгодження матеріалів атестації з органами Державної експертизи умов праці.

Представник профспілки:

·        складає перелік робочих місць, виробництв, професій та посад, працівникам яких підтверджені пільги і компенсації, передбачені законодавством,  із зазначенням їх розмірів;

·        разом із спеціалістом з охорони праці складає перелік робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Спеціалісти з охорони праці і організації та нормування праці мають бути присутніми під час проведення лабораторних досліджень на робочих місцях.

Атестаційна комісія виконує свої функції до призначення нового складу комісії при позачерговій атестації. 

3.                  Оцінка факторів виробничого середовища і трудового процесу

3.1   У ході оцінки треба визначити:

·        характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають лабораторним дослідженням (гр. 2 Карти);

·        нормативне значення  (ГДК, ГДР) параметрів, факторів виробничого середовища і трудового процесу, використовуючи систему стандартів безпеки праці, санітарні норми і правила, інші регламенти (гр. 4 Карти);

·        фактичне значення факторів виробничого середовища і трудового процесу шляхом лабораторних досліджень або розрахунків (гр. 5 Карти).

 

3.2  Лабораторно-інструментальні  дослідження  фізичних,  хімічних, біологічних, визначення психофізіологічних факторів проводиться в процесі роботи у характерних (типових) виробничих умовах, при справних і ефективно діючих засобах колективного та індивідуального захисту.

3.3             Результати   досліджень  (визначень)   показників   шкідливих   і небезпечних виробничих факторів оформлюються протоколами за формами, затвердженими МОЗ, і заносяться до Карти (гр. 5).

3.4             Визначається тривалість дії виробничого фактора у відсотках від тривалості зміни (гр. 9 Карти)  шляхом проведення фотографій робочого дня або іншим способом на підставі документів, що підтверджують час зайнятості працівника в несприятливих умовах праці.

3.5              Для тих виробничих факторів, розрахунок яких проводиться за зміну (важкість праці, емоційна напруга, переходи, робоча поза, біологічні фактори та інші), тривалість дії фактора не вказується (гр. 9).

4.                 Гігієнічна оцінка умов праці

4.1 Оцінка результатів лабораторних досліджень та інструментальних вимірів проводиться шляхом порівняння фактично визначеного значення з нормативним.

При цьому шум і вібрація оцінюються за еквівалентним рівнем.

4.2 Ступінь шкідливості і небезпечності кожного фактора виробничого середовища і трудового процесу (гр. 6, 7, 8 Карти) тільки ΙΙΙ класу визначається за критеріями, встановленими Гігієнічною класифікацією праці № 4137-86.

4.3 При наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин різнонаправленої дії кожну з них вважати самостійним фактором, що підлягає кількісній оцінці.

          При  наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин однонаправленої дії відношення фактичних концентрацій кожної з них до встановлених для них ГДК підсумовуються. Якщо сума відношень перевищує одиницю, то ступінь шкідливості даної групи речовин визначається, виходячи з величини цього перевищення з урахуванням класу небезпечності найтоксичнішої речовини групи, а вся група оцінюється як одна речовина.

          При наявності в повітрі робочої зони шкідливих речовин гостро направленої дії І та ІІ класів небезпеки оцінюється як перевищення ГДК.

Концентрація шкідливих речовин однонаправленої дії визначається за ГОСТ 12.1.005-88.

4.4 Гігієнічна оцінка умов праці при наявності двох і більше шкідливих і небезпечних виробничих факторів здійснюється за найвищим класом і ступенем (розділ І Карти).

5.                 Оцінка технічного та організаційного рівня

5.1 Оцінка технічного рівня робочого місця проводиться шляхом аналізу:

·        відповідності технологічного процесу, будівель і споруд до проектів, а обладнання – до нормативно-технічної документації, а також характеру та обсягу виконаних робіт, оптимальності технологічних режимів;

·        технологічної оснащеності робочого місця (наявності технологічного оснащення та інструменту, контрольно-вимірювальних приладів та їх технічного стану, забезпеченості робочого місця підіймально-транспортними засобами);

·        відповідності технологічного процесу, обладнання, оснащення, інструменту і засобів контролю до вимог стандартів і безпеки та норм охорони праці;

·        впливу технологічного процесу, що відбувається на інших робочих місцях.

5.2   При  оцінці організаційного рівня робочого місця аналізується:

·        раціональність планування (відповідність площі робочого місця до норм технологічного проектування та раціонального розміщення обладнання і оснащення), а також відповідність його до стандартів безпеки, санітарних норм та правил;

·        забезпеченість працівників спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального та колективного захисту та відповідність їх до стандартів безпеки праці і встановлених норм;

·        організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладів.

Результати оцінки технічного та організаційного рівня заносяться в Карту (розділ ІІ).

6.                 Атестація робочих місць

6.1 Робоче місце оцінюється за умовами праці з урахуванням впливу на працівника всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, на підставі гігієнічної оцінки (розділ І Карти), сукупних факторів технічного і організаційного рівня умов праці (розділ ІІ Карти), ступеня ризику пошкодження здоров’я.

6.2  На основі комплексної оцінки робочі місця відносять до одного з видів умов праці:

·        з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці;

·        зі шкідливими і важкими умовами праці;

·        зі шкідливими умовами праці

та заносять до Карти (розділ ІІІ).

7.                  Рекомендації щодо поліпшення умов праці, їх економічне обгрунтування

За результатами атестації визначаються невідкладні заходи, спрямовані на поліпшення умов і безпеки праці, для розроблення і впровадження яких не треба залучати сторонні організації та фахівців (розділ ІΥ Карти).

 

8.                 Пільги і компенсації

8.1 Пільгове пенсійне забезпечення.

8.1.1 За результатами атестації підтверджується (або не підтверджується) право працівника на пільги і компенсації за роботу у несприятливих умовах праці, передбачені законодавством, а також встановлюється їх розмір (розділ Υ Карти).

8.1.2 Право на пенсію на пільгових умовах визначається за “Списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах” (надалі – Списки на пенсію на пільгових умовах), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, за показниками, наведеними в додатку 2.

          При цьому зайнятість працівника на роботах, передбачених Списками на пенсію на пільгових умовах, повинна бути повний робочий день.

Під повним робочим днем слід розуміти виконання робіт протягом не менше 80% робочого часу, що має підтверджуватися відповідними документами.

8.1.3      За оцінку умов праці керівників та спеціалістів береться оцінка умов праці керованих ними працівників, якщо вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених Списками на пенсію на пільгових умовах для їхніх підлеглих, протягом повного робочого дня.

8.2             Додаткові відпустки.

8.2.1 Право на додаткову відпустку підтверджується за умови виконання робіт, зазначених у “Списках виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці” (надалі – Списки на щорічні додаткові відпустки), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997          № 1290 у редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 № 679, на підставі наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 № 16, яким затверджений порядок застосування Списків на щорічні додаткові відпустки.

8.2.2 Списками на щорічні додаткові відпустки встановлена максимальна тривалість додаткових відпусток, конкретна їх тривалість встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації за показниками та критеріями умов праці, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 31.12.1997 № 383/55.

8.2.3 Працівникам, професії і посади яких не передбачені у Списках на щорічні додаткові відпустки, але в окремі періоди робочого часу вони виконують роботу у виробництвах, цехах, за професіями і на посадах, означених Списками на щорічні додаткові відпустки, додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці надається  на тих же підставах, що і працівникам, які мають право на таку відпустку.

8.2.4 Бригадирам, помічникам і підручним робочим, зайнятим на роботах в шкідливих і важких умовах праці або з особливим характером праці, додаткова відпустка надається тієї ж тривалості, що і робітникам відповідних професій, зазначених в Списках на щорічні додаткові відпустки.

8.2.5 У тих випадках, коли працівники працювали в різних виробництвах, цехах, за професіями та на посадах, за роботу в яких надається додаткова відпустка різної тривалості, підрахунок часу роботи проводиться окремо по кожному виду робіт, професій, посад.

          Відповідальність за облік часу, відпрацьованого по кожному виду робіт, покладається на керівника структурного підрозділу залізниці.

8.2.6  Додаткові відпустки надаються пропорційно відпрацьованому часу.

8.2.7  У розрахунок часу, що дає право працівникові на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці або з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, професій, посад.

8.3. Доплати.

8.3.1      Підставою для встановлення працівникам доплат є галузевий “Перелік робіт з важкими і шкідливими, особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці, на яких можуть встановлюватися доплати робітникам за умови праці на підприємствах, і в організаціях Міністерства шляхів сполучення СРСР”, затверджений вказівкою МШС СРСР від 09.01.1987 № Г-196 у (надалі – Перелік).

8.3.2      Розмір доплат встановлюється за результатами атестації відповідно до “Положення про оцінку умов праці на робочих місцях та порядку застосування Переліку робіт, на яких можуть встановлюватися доплати робітникам за умови праці на підприємствах і в організаціях Міністерства шляхів сполучення СРСР”, затвердженого вказівкою МШС СРСР від 01.11.1988 № Г-3473 у  (надалі – Положення).

8.3.3 Доплати встановлюються по конкретних робочих місцях і нараховуються робітникам тільки за час фактичного впливу на них несприятливих умов праці, зазначених у Положенні, протягом робочої зміни.

          При цьому розміри доплат не повинні перевищувати 12% тарифної ставки (окладу) на роботах з важкими і шкідливими умовами праці і 24% – на роботах з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці.

8.3.4 Робітникам, яким встановлені підвищені тарифні ставки залежно від умов праці, доплати за умови праці не нараховуються.

8.3.5 Особливістю під час оцінки умов праці є те, що до уваги береться тільки температура повітря на робочому місці в приміщенні, яка залежить від технологічного процесу. За роботу на відкритому повітрі при знижених або підвищених температурах доплати за умови праці не надаються.

8.3.6      Для робітників, які обслуговують декілька робочих місць (наприклад, ремонтники), розміри доплат можна встановлювати за середньоарифметичною величиною розмірів доплат на робочих місцях, що входять в зону обслуговування цих робітників.

8.3.7  В обгрунтованих випадках трудові колективи структурних підрозділів залізниці мають право приймати рішення про розповсюдження цих Методичних вказівок на осіб, які вимушені відповідно до технологічного процесу знаходитися в зоні дії шкідливих виробничих факторів, що створюються під час робіт, зазначених у Переліку.

          Однак, це положення не розповсюджується на дільниці, де можлива раціоналізація та розосереджування робочих місць, реконструкція цехів тощо, за що несе відповідальність керівник структурного підрозділу залізниці.

8.4             Скорочена тривалість робочого тижня.

8.4.1 Підставою для встановлення працівникам скороченої тривалості робочого тижня є “Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 163 (надалі – Перелік на скорочену тривалість робочого тижня), а також  наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 23.02.2001 № 122, яким затверджений порядок застосування Переліку на скорочену тривалість робочого тижня.

8.4.2 Працівникам, професії та посади яких не передбачені в Переліку на скорочену тривалість робочого тижня, але які в окремі періоди робочого часу виконують роботу у виробництвах, цехах, за професіями і на посадах, означених Переліком на скорочену тривалість робочого тижня, скорочена тривалість робочого часу встановлюється у ці дні тієї самої тривалості, як і працівникам, постійно зайнятим на цій роботі.

8.4.3 Бригадирам, помічникам, підручним робітникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється тієї ж тривалості, як і робітникам відповідних професій, зазначених у Переліку на скорочену тривалість робочого тижня.

8.4.4  Якщо в Переліку на скорочену тривалість робочого тижня зазначено “постійно зайнятий” або “постійно працює”, скорочена тривалість робочого часу відповідно до вказаної в Переліку тривалості встановлюється лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий в цих умовах протягом всього скороченого робочого часу, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад.

          У разі відсутності таких записів скорочена тривалість робочого часу, згідно із зазначеною в Переліку на скорочену тривалість робочого тижня тривалістю, встановлюється лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий на роботах зі шкідливими умовами праці не менше половини тривалості робочого часу, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад.

8.4.5 Скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації.

          Підтвердження цього права працівникові можливе тільки при віднесенні його робочого місця до категорії із шкідливими умовами праці (розділ ІІІ Карти).

8.5             Молоко та інші рівноцінні харчові продукти (надалі – молоко).

8.5.1 Підставою для безоплатної видачі працівникам молока є “Порядок безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці”, затверджений постановою Держкомітету з праці та соціальних питань і Президією ВЦРПС від 16.12.1987 № 731/П-13.

8.5.2 Керівник структурного підрозділу залізниці самостійно вирішує всі питання щодо безоплатної видачі працівникам молока відповідно до “Переліку хімічних речовин, під час роботи з якими в профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів”, затвердженого Міністерством охорони здоров’я СРСР від 04.11.1987 № 4430-87.

8.5.3  Право працівника на отримання молока підтверджується результатами атестації за умови віднесення його робочого місця до категорії із шкідливими умовами праці (розділ ІІІ Карти).

8.5.4      Молоко видається в дні фактичної зайнятості працівника на роботах із шкідливими умовами праці в кількості 0,5 л за день незалежно від тривалості робочого дня.

8.5.5      Не допускається компенсація молока грішми, видача за декілька змін наперед або за раніше відпрацьований час, а також додому.

8.5.6      Компенсація молока грішми допускається лише працівникам, які мають роз’їзний характер роботи.

8.5.7      Перелік професій, робочих місць, на яких видається молоко, встановлюється колдоговором структурного підрозділу залізниці.

8.5.8      Працівникам, які працюють з неорганічними сполуками свинцю, необхідно додатково до молока видавати 2 г пектину у вигляді збагачених або консервованих рослинних продуктів, фруктових соків, напоїв.

Допускається заміна цих продуктів натуральними соками з м’якоттю у кількості 250-300 мг.

8.5.9      Видача соків, напоїв, збагачених пектином харчових продуктів повинна бути організована до початку роботи, а молока та кисломолочних продуктів – протягом робочого дня.

9.     Підсумки атестації

9.1  Карту підписують голова і члени комісії.

9.2  З результатами атестації ознайомлюють причетних працівників, зайнятих на робочих місцях, що атестовані.

9.3             За результатами атестації складається перелік:

·        робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

·        робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації (за наявності такого права у керівника структурного підрозділу залізниці);

·        робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

9.4  Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством, підписує голова комісії за погодженням з профспілковим комітетом.

          Він затверджується наказом по структурному підрозділу залізниці.       Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесено до переліку.

9.5              Матеріали атестації, зокрема на пільгове пенсійне забезпечення, узгоджуються відповідним державним експертом умов праці, є документами суворої звітності і зберігаються в структурному підрозділі залізниці протягом 50 років.

 

 

 

 

 

Начальник служби

охорони праці                                                    С. Г. Кулик

sdf